Про мене
Колись я виграла обласну олімпіаду з математики — не тому, це прям моє, а тому, що хотіла зайняти своє місце серед однолітків і мені легко давались цифри. Мені так часто говорили, що я "люблю математику", що я сама в це повірила. Так я опинилась у КПІ, де здобула ступінь магістра авіації. Але за фахом не працювала — на співбесіді прямо сказали, що жінка мого віку "скоро в декрет піде" і не беруть.
Так я потрапила в маркетинг, події, рекламу — вміла і робила все. І вигоріла вщент. Тоді знайшла свого першого психолога. Через три роки — пішла навчатись сама. Часто в психологію приходять, щоб врятувати себе. А залишаються — щоб не рятувати інших, а допомагати рятувати себе.
Далі були ковід, війна, дві міграції. А зараз я тут: з дипломом магістра психології, сертифікована гештальт-терапевтка, веду індивідуальні, сімейні сесії та групову терапію.
В мене дві вищі державні освіти (КПІ та МАУП). Я сертифікований гештальт-терапевт (НАГТУ, на їх сайті можно знайти інформацію про мене). Навчаюсь в інституті Бодинаміки. Та маю додаткові навчальні програми авторських проектів з вікових криз, харчової поведінки, відносинах з грошима, роботі з травмою.
Місія моєї роботи
Я вірю, що Світ не тримається на грошах, політиці чи якомусь одному порядку — він тримається на людях, які витримують своє життя чесно дивлячись йому у вічі.
Життя, яке не завжди було обраним, але стало їхнім. Життя, що часом залишило спотворюючий відбиток і породило непрості форми контакту з реальністю — але так є.
Я відчуваю, як легко втратити опору в часи які ми живемо. Де не вистачає сил втримати свій фокус, свій напрямок, своє місце у вирі подій. Або не вистачає сил збирати це все кожен раз знов і знов, бо зносить дуже часто.
Я несу себе — з помилками, зраджуючи себе, не завжди красиво, але несу. Не розплескуючи. І в цьому — моя відповідь хаотичному Світові.
Моя стійкість не в тому, що мені легко і я ніколи не помиляюсь, і не в тому що я всесильна, І навіть не в тому, що я знаю багато, бо я не знаю. А в тому, що я звикла ювелірно і обережно збирати себе, згадувати свій фокус, розмір, наміри і свою правду. І звикла звертатися до тих, хто допомагає мені повертатися до себе.
Я створюю простори з людьми, де можна відчути себе, віднайти свою гідність і залишитися в контакті — і з собою, і зі Світом. Я допомагаю не провалюватись, не тікати, а спробувати зустрітись поглядом зі своїм життям. Простори, де народжується внутрішня опора і відчуття «Я тут. Це моє життя. І я його хочу жити».
Ці простори віртуальні, фізичні, групові, індивідуальні - це не головне. Головне - намір і присутність мене, та вас як учасника процесу.
Таким я бачу сенс своєї роботи. І це відповідь на питання «чому і навіщо я роблю те, що роблю?».
