Що насправді ховається за панічною атакою?

Час від часу тривогу відчуває майже кожна людина. Не тривожиться тільки мертвий. Але у когось це — короткий спалах перед іспитом чи важливою зустріччю. А хтось стикається з хвилею паніки без жодної очевидної причини: наче з нізвідки. Такі напади можуть виявлятись у найрізноманітніших ситуаціях — навіть у ті моменти, коли, здавалося б, усе спокійно.

Саме це і є особливість панічної атаки: вона не завжди має зовнішній поштовх. Це радше реакція на накопичений стрес, як перегорілий запобіжник у проводці. І якщо організм не справляється, він вмикає режим "аварійної сигналізації".

Що відчуває людина під час панічної атаки?

Це стан, коли тіло і психіка раптом "вибухають" тривогою. Руки пітніють, з'являється тремтіння, може нудити, зводити живіт, а думки — плутаються настільки, що важко зрозуміти, де ти і що відбувається. Людина може навіть злякатися, що помирає. Хоча фізично це не становить загрози, але переживання — надзвичайно виснажливе. І часто — дуже соромне.

Страх повернення панічної атаки

Після першого нападу з’являється новий страх: а раптом це повториться? Людина починає боятися не самої ситуації, а втрати контролю над собою. І з цим, як правило, залишаються наодинці, але тут потрібна допомога.

Але признатися комусь? Неможливо. «Що подумають? Що я божевільний? Що зі мною щось не так?» — і вмикається стратегія мовчання. Люди навчаються ховати панічні епізоди від усіх, навіть від себе, вони раціоналізують і вмовляють себе що нічого не відбувається.

Лікарі й паніка

Часто перша реакція — викликати швидку або звернутися до лікаря. Бо серце вискакує, дихати важко — типові симптоми для підозри на щось серйозне. І медики, як правило, проводять цілу низку обстежень, щоб виключити інфаркт чи інше гостре порушення. І це — нормально. Але не завжди хтось скаже: «Можливо, причина — не в тілі, а в психіці».

Чому виникають панічні атаки?

З погляду психотерапії, атака — це спосіб організму сказати: «Я більше не можу». Це реакція на перенавантаження, пригнічені емоції або глибокий внутрішній конфлікт. Часто такі напади — це верхівка айсберга. А під водою — давні травми, нереалізовані потреби, конфлікт між "треба" і "хочу", депресія, або відчуття втрати себе.

Хто найбільш уразливий?

Це можуть бути люди з перфекціоністськими, нарцисичними або шизоїдними рисами — ті, для кого важливо виглядати "гідно", бути "успішним", не показувати слабкість. Вони звикли до високих вимог до себе, до внутрішнього тиску. Але тіло, на відміну від особистих амбіцій, не витримує. Тому й "кричить", сигналізує — іноді в найжорсткіший спосіб.

Як відбувається терапія?

Перший етап — вчитися помічати сигнали: розрізняти перші хвилі тривоги, дбати про себе у моменті, допомогти тілу пережити цей стан. Контакт із тілом — ключовий: можна включити фізичну активність, зробити дихальні вправи, прийняти контрастний душ. Це — перша допомога собі.

Але глибока робота — не про атаки. Вона — про життя. Про роботу, яка виснажує. Про стосунки, які тиснуть. Про внутрішні заборони, страх бути "не таким". Іноді — про непрожиті втрати. Часто — про те, чого навіть самі не підозрюємо.

І головне — якщо у вас є панічні напади, це не означає, що з вами "щось не так". Ви — не божевільні. Ви — жива людина, яка втомилася, напружена, або занадто довго не дозволяла собі відчути біль.

Панічна атака — це не ворог. Це дзвінок. І терапія — це можливість зрозуміти, хто дзвонить і чого просить ваша душа.

У мене є телеграм-канал з тілесними вправами, які допоможуть впоратись з атаками.