Скільки повинна тривати психотерапія?

«Скільки триватиме терапія?» — питання, яке часто звучить на перших сесіях.

А точніше: «Скільки мені ще мучитися і коли це вже нарешті закінчиться?»

Це схоже на питання до фітнес-тренера: «А коли в мене з’являться кубики на пресі?». Бо все залежить: як ви живете, як харчуєтесь, чи є проблеми зі здоров’ям і як давно, чи є в вас час, гроші й енергія, щоб качати той прес (особливо якщо ще й затиснені поперек, таз і грудний відділ, а без цього прес — не прес).

Метафора зрозуміла. Повернімося до терапії. Головний орієнтир — це скільки часу ви вже живете з тим симптомом, ситуацією чи проблемою, яка вас привела до психотерапевта.

Чим довше триває стан, який хочеться змінити, тим більше часу знадобиться на роботу. Бо за цей час ви вже встигли до нього адаптуватися: обросли «милицями», навчилися не помічати напругу чи біль. Це, з одного боку, допомагає жити, а з іншого — виснажує. Чому? Бо потребує постійних інвестицій сили, щоб тягнути все це на собі. Це як страшенно незручна транспортна розв’язка з інтенсивним трафіком, яку не можна змінити, бо посередині стоїть «історична будівля» — рухати її зась.

Якщо ви звертаєтесь у терапію при ситуаційній кризі, наприклад, після розлучення, переїзду, втрати чи іншої гострої події — результат може прийти швидше. Часто це 10–20 сесій. Криза свіжа, є багато енергії, і ще немає стійкої адаптації до болю

Але якщо криза піднімає глибший пласт — наприклад, травматичний досвід дитинства, емоційне чи фізичне насильство, проблеми з довірою — тоді терапія буде довшою. Тут уже вступає в дію робота зі страрою травмою. У такому випадку це часто рік або два системної роботи.

Терапія тривожності, наприклад, при хронічному напруженні, панічних станах або постійній самокритиці, також не дає швидкого результату. Бо, як правило — це не просто реакція на зовнішні обставини, а спосіб організації життя і психіки, який формувався роками.

Але якщо ви вже перепробували купу всього, а ситуація не змінюється, якщо живете з болем роками — то чарівної палички не буде.

Цей світ так влаштований, що легких шляхів у ньому небагато. А хто довго шукає «легко і швидко» — все глибше занурюється в емоційне й тілесне оніміння, депресію, магічне мислення та заперечення.

Таке життя. Іншого не завезли.